перетворила швайцарські секції в одну велику, розпалену рану, що постепенно росла і ширила ся. Всїх обхопив відразу цілий ряд оскаржень, непорозумінь, і все те як ґанґрина стало ширити ся по цїлім тїлї Інтернаціоналу. Але в глибині цілої тої поганої боротьби завждї звенїв тон основної ріжницї: науковий соціялїзм боров ся зі соціялїстичним романтизмом.
Тодї як недуга підкопувала молодий організм Інтернаціоналу, на світовій сценї розіграла ся траґедія Комуни.
Годї нам подавати тут історію Париської Комуни, тим більше, що вона стоїть тільки посередно з історією Інтернаціоналу.
Париська секція Інтер. в цілости стала по стороні Комуни в іі боротьбі з Версалїйцями: богато провідників Інтернатіоналу були визначними провідниками Комуни. Одначе треба завважати, що Інтернаціонал не ідентифікував себе з Комуною; за увесь той час Інтернаціонал мав свою окрему орґанїзацію, домагав ся від своїх членів, які були рівночасно членами Комуни, окремих звітів і давав їм окремі інструкції.
