Перед Комуною Маркс давав Лондонови першорядне значіннє, звідтїль сподівав ся революційного розгону. Він сподївав ся, що велика революція на контінентї викличе грошевий відгук в Лондоні - відгук, що спричинить переворот в цїлім суспільстві Европи. Але становище провідників анґлїйського робітничого руху дало до пізнаня Марксови, що він трохи поспішив ся з чиненєм заключень з промислової зрілости Анґлії про долю її робітничого руху. Маркс побачив, що точка тяжости того руху переносить ся на континент.
Повстанє досконало сформованих буржуазних держав приневолило пролєтаріят протиставити їм могутнї полїтичні орґанїзації в рамах кождої держави. Нїмецькі робітники перші вступили на той шлях. В 1882 р. зорґанїзовано «Робітничу партію» у Франції, в 1885 в Бельґії, в 1887 в Швайцарії, в 1887 в Еспанії, в 1892 в Італії. Сї партії створили новий Інтернаціонал шляхом періодичного скликуваня міжнародніх конґресів. Старий Інтернаціонал не міг приноровити ся до нових форм боротьби, бо мав в собі богато романтичних елє-
