ральна Рада підробила більшість». Цілию конференціі є перетворити вільні автономні секціі в гієрархічну і карну організацію. «Оскаржуємо Генеральну Раду в тім, що вводить в житє Інтернаціоналу принціп авторітету. Розумієть ся, що для партіі, яка стремить до загарбаня державноі власти, є зрозумілою організація, оперта на авторітеті, кермована через центр, але статут Інтернаціоналу говорить нам, що визволенє робітників має бути ділом іх власних рук; з того само собою випливає прінціп автономіі.» Буржуазна преса з одушевленєм приняла брошуру бакуністів, видячи в ній удар, звернений на зненаведжену Ґенеральну Раду. Француське правительство позволило розліпити маніфест бакуністів на улицях Парижа. Похвали таких суспільних верств лишень позбавили зізд в значній мірі впливу внутрі Інтернаціоналу. Бельгійська федерація видала досить острий протест проти оскарженя Ґенеральної Ради в загарбаню власти. Мальон, який відчитав в Женеві реферат проти Ґенеральної Ради, поніс рішучий погром. В Еспаніі принято маніфест холодно, причім бакуністи
