ціонала і в самій Англіі. Легко представити і більше глубокі причини того явища. Основна ріжнота була завсігди та сама: талановиті провідники Федераційної Ради прихилялися менше або більше до економічної точки погляду. Але головною зовнішною причиною спорів і незгоди було соперництво межи Радами Федераційною і Генеральною. Тут амбітні англійські провідники протестували проти диктатури великого Маркса. На нещастє ся диктатура опиралася на глубокій вчености і геніяльній проникливости Маркса; протест проти Маркса означав бунт проти дійсности, проти льогіки руху. Провідники Федераційної Ради і деякі з членів Генеральної Ради, що не симпатизували з Марксом, не були людьми без здібностий: вміли з запалом говорити і писати і поносити жертви для великої справи… Але правдивими політичними провідниками вони не були; прінціпи заступали фразами, були готові розвинути який небудь прапор, коби лише не прапор Маркса. А звичайний, душі англійського робітника причастний економізм саме і на ставляв їх в той бік.
