більше цінних сил. Сей чоловік не родив ся для інтриг і дрібноі боротьби. Енґельс знав, що смерть Інтернаціоналу зовсім не вплине шкідливо на сотворені ним молоді і повні сили національні, політичні робітничі партіі і тому просив Маркса, щоби посвятив свої сили иншим завданям і покинув сю форму, сю шкаралупу руху, яка в дійсности вже застаріла ся.
Конгрес в Газі був першою і послідною загальною боротьбою між марксистами та анархістами в Інтернаціоналі. Конгрес був вельми людний (65 делєгатів) і світлий що до свого складу. Крім Маркса і Енгельса були на ньому такі люди, як фільософ Діцген, звісний оборонець безпосереднього народнього правліня Ріттінгавзен, міністер Комуни Франкель, дальше Лянґе, високо освічений і енергічний ученик рівночасно Блянкія і Маркса — Вілієн, звісний ветеран Бекер, Екарій, Дюпонт, Врублевський і богато инших.
Боротьба закипіла вже при провірюваню мандатів. Мандати бакуністів були часто дуже сумнівні, зате вони були дуже строгі — що до мандатів своїх противни-
