Перейти до вмісту

Сторінка:Анатолій Луначарський. Інтернаціонал. 1918.pdf/68

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Чи вона має поліцію, військо для вимушеня послуху? Чи іі моральний авторітет не є іі одинокою збруєю?

Обмеженє прав Ґенеральноі Ради відкинено 36 голосами проти 5 (15 не голосувало). Се був рішучий погром бакуністів. Між иншим вони мали на своїх мандатах приказ покинути конгрес, як-би перепав внесок Бельгійців і Ґільома, але вони того не зробили.

Нагло після побіди, яка молодим і палким сторонникам Маркса видала ся оконечною, Енгельс виступає і говорить про конечність перенесеня Ґенеральноі Ради до Ню Йорку. Хто-ж не міг бочити, що се рівняло ся скорому саморозвязаню Інтернаціоналу? Се так здивувало конгрес, що всі сиділи наче приголомшені і довго ніхто не забирав голосу. Тільки 26 голосами проти 23 (5 не голосувало) конгрес ухвалив сю самовбійчу постанову. Зі сторони Маркса се було заявою, що, без огляду на побіду над бакуністами, стара форма вже стала нідочого, а живі свіжі елєменти повинні на будуче жити самостійно. Політичну програму Маркса, яку розвинув Велянт