Сторінка:Анатолій Носов. Матеріали до антропології України. Українці Дніпропетровщини. Журнал геолого-географічного циклу. №3–4. 37-79. 1932.pdf/1

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Ан. Носов.


МАТЕРІЯЛИ ДО АНТРОПОЛОГІЇ УКРАЇНИ
УКРАЇНЦІ ДНІПРОПЕТРІВЩИНИ

Року 1929 ми [1]) досліджували українську людність таких сіл на Дніпропетрівщини: Лоцманська Кам'янка (71 суб'єкт), Старий Кодак (24 суб.), Дзвонецьке (39 суб.), Військове (15 суб.) і Башмачка — випадково (1 суб.), разом 150 суб'єктів. Серед даної людности трапляються суб'єкти невідомого з національного погляду походження, це т. зв. „з патронату“, „підкидьки“, „вигодованці“ тощо, як їх звуть місцеві люди; батьків своїх вони не знають; місцева ж громада прийняла їх до свого гурту і вони тепер рівноправні з іншими членами громади. Таких суб'єктів ми дослідили трьох, але в загальний антропологічний огляд, що тут подаємо, їх, звичайно не включено (№№ антропометричних карток 148 — 150).

Досліджену українську групу даної людности з Дніпропетрівщини ми розглядатимемо, поділивши на дві частини: 1) „лоцмани“, куди залічено тих суб'єктів, що працюють і зараз коло цієї традиційної в даній місцевості професії — лоцманування, або походять від лоцманів, себто предки їх з давніх-давен лоцманували; 3) звичайні селяни хлібороби, що не лоцманують. До речі, тут зазначити треба, що з часів переважно імперіялістичної війни та революції, лоцманування, як найголовніша професія багатьох селян, а найбільше з сіл Лоцманської Кам'янки, Старого Кодаку та почасти Дзвонецького, чимало підупала, бо зменшилася в цьому потреба і тепер ця професія занепадає, поволі відходячи на другий плян; коли ж закінчать будувати велетень — Дніпрельстан, лоцманування, як таке, очевидячки, й зовсім зникне.

У даній групі людности нас цікавили два моменти: 1) подати характерні антропологічні ознаки частини української людности з наддніпрянської території Дніпропетрівщини, що її, як відомо, залюднювали найрізноманітніші, крім запорожців та українців взагалі, національні елементи, з XVIII в. починаючи, а 2) виявити антропологічний тип зокрема тої групи лоцманів, яких здебільшого вважають за нащадків тих запорожців, що ще за існування Запорозької Січи почали оселюватися вздовж Дніпра та інших річок, утворюючи т. зв. „зимовники“, „заїмки“, села тощо, і які ще з дідів-прадідів мали за головну свою професію лоцманування, відмінно від іншої хліборобської маси людности українських сіл. У такому аспекті ми й розглядатимемо нижче наш матеріял.

Вищезгадані досліди ми провели з доручення Комісії Дніпрельстану ВУАН та за широкою участю Кабінету антропології ВУАН.

Досліджено здебільшого суб'єктів віку 21 — 58 і тільки двох суб'єктів 61 та 63 років, як виняток, бо вони являють собою інтересний антропологічний тип, цілком зберігши добрий фізичний стан здоров'я. Зокрема досліджено:

віком: 21 — 30 31 — 40 41 — 50 51 і більше
63 суб. — 43,4% 47 суб. — 32,4% 28 суб. —15,9% 12 суб. — 8,3%

себто здебільшого взято дорослих суб'єктів 21 — 40, власне, 24 — 40.

 
  1. З участю пр.-доц. Ю. Ю. Крамаренка, та практиканта Кабінету Антропології ВУАН М. П. Ткача.