Сторінка:Андрій Ніковський. Микола Джеря (Літературний аналіз) (1926).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


зати — agens, гпоуєпз, своєї повісти, Нечуй-Левицький переклав на цю тему мотиви фабулістичного й конструктивного чи, по модньому сказавши, Фабула ційного характеру. Фабула, розвиток сюжету, будується на одній основній причині: кріпацтво розлучає молодих, кріпацтво загонить Миколу безвісти; 3 улад ком кріпацтва він вертається на родинне руйновище, боротьба з наслідками кріпацького стану зігріває старечу кров Джерину й вибиває іскри з його очей. А одначе не можна сказати, щоб сюжет кохання пожужмив наш автор чи обезвічив своєю реалістичною манерою Переп'яньмо-ж, як вийшов у нашого письменника мотив вірного, єдиного кохання В ласкавому промінні сонячному спав на траві парубок і крізь сон, дрімоти почув пісню, що збудила в йому мрію про щастя і стала для нього Тристановим данням урочим.

Він чує, ніби той голос, та пісня ллється на нього зверху, з того листу. Йому здається що співає кожний листок, вимовляє навіть слова, і ті слова, і той голос тихесенько сипляться йому на лице, на руки й на груди, на саме серце. Він роздивляється на той дивний лист і примічає на самісінькому вершечку груші якусь дивну птицю з золотим та срібним пір’ям. Птиця розпустила широкі крила, розпустила розкішний як у павича хвіст та все співала та все спускалася нижче по гіллі...

Він простяг руки, а птиця знов пурхнула вгору, на самий вершечок, тільки іскри посипалися на траву, на його руки, на щоки й запекли.

Ця Синя Пташка була підійшла до Миколи, але ніколи в руки й справді не далася. Дівчина, що співала, розказала йому сумну повість свого життя. „Я родом з присілка Скрипчинців“. Sulmo mihi patria `st