Сторінка:Антольогія руська. Збірник найзнаменитших творів руських поетів (1881).pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 6 —
Моє бажання.

Не обскура́нт я, що не плачу
За тим, чого нема,
Що вже минуло й мина́…
Я Украіни долю бачу
Не в бунчуках, не в булаві,
Не у гетьманській голові;
Не в скарбах схованих у скрині,
Не в Запорожській Украіні,
Не в тім, щоб вибившись на волю
З Ляхами знову воювать
Да кров славянську проливать
І засівать трупами поле.
Я даром сліз не проливаю…
Славян усіх в одній семйі
Побачить хочеться міні…
Ось, бачте, — я чого бажаю.

Олександер Кониський.


Повій вітре...

Повій, вітре, на Вкраіну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очи…
Повій вітре з опівночи!

Між ярами там долина,
Там біленькая хатина:
В тій хатині голубонька,
Голубонька — дівчинонька.