Цю сторінку схвалено
11
БАКЛАЖАНИ
Зза шиб проміння жмут, мов блиск омани,
осіннім усміхом з далеких лук
бренькливі мухи манить на рундук.
Мандрують хмарою дрібні прочани
й глядять очима повними пошани,
як сиве павутиння вє павук
й в вікні від дотиків охлялі рук
блідочервоні спіють баклажани.
На грядці їх застала осінь рання,
як ще були зелені, молоді;
тепер крізь скло читають хмар письмо.
Так наші мрії, заміри, бажання
перейдуть часто в дійсність аж тоді,
коли від себе їх відірвемо.
14
