Перейти до вмісту

Сторінка:Антонич Б.-І. Привітання життя. Львів, 1931.pdf/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Баляда про тінь капітана


Пролог.

Вітер оре
сине море.
Корабель гуляє.

Чорна галка
кличе палко.
Близько вже земля є.


Пісня I.

Як граєш у карти чи з чарки вино пєш, о друже мій,
в гарячці з туманом тяжким замороки одруженій,

бач, щоб за хвилину цю не заплатив ти задорого,
коли тебе тінь твій покине й твоїм стане ворогом.

Послухай: в одному містечку на морському березі
уже похилився над пристанню літеплий березень.

Тут порт закосичений, наче квітками, фрегетами.
Дах неба над ним є сивастими хмарами латаний.

Завішений в порті дзигар — величезне коромисло
над містом, над садом розквітлим торговлею й промислом

На кожному боті піднесена щогла, мов палиця,
а прапор на щоглі завішений барвами палиться.

Обсмалені вітром обличчя моряцькі на палубі;
у тиші спокійних ночей без хвиль шуму не спали би.

У школі вітрів та тайфунів боротися вивчені
не знають, що ляк, переможуть у кожній притичині.

Лиш бовдурів шум розлягається піснею лункою.
Стрункий капітан на поруччі опертий із люлькою.

Канати потяли долоні у тисячні борозни,
волосся вже сивіє, наче прикрашене в борошні.


Пояснення.

На дворі буревій,
у корчмі портовій
на столі джіну збан.

25