Цю сторінку схвалено
ПРОЧИТАН
Уздовж причілля тінь лягає вогко,
а коло брам розколений колодязь
у землю встромлений, немов колода,
зеленим, молодим сміється мохом.
Патлатий, кучерявий прочитан
руками обіймає червінь цегли
та головою похитує легко
над проминанням людських правд й оман
В труні віків лягли дні юні замку,
минувшини обвило листя клямку,
та й може сотий сніг на полі тане,
новими бурями співа вкраїна.
О, пісне, як же ж часто прочитаном
цвітеш ти буйним на життя руїнах.
31
