Сторінка:Антонич Б.-І. Привітання життя. Львів, 1931.pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


2

ПЕРШИЙ СНІГ


Осінь переїхала по полі возом золотим.
Понад кучугури кучерява мряка-срібний дим.

Сонце з батогом проміння вогняний погонич.
Навпростець по небі білі хмари в перегони.

На куделі верховіття сиве павутиння.
Підпирається гори рукою далеч синя.

Вітер жовтий лист з дерев змітає помелом,
в гущині сухе гілля гуркоче мідяний псалом.

Білі квіти впали — заповідь майбутніх січнів;
перший раз тоді поцілувала землю вічність.

3

КОПАННЯ КАРТОПЕЛЬ

Поволі, поволі
по сивім полі
дими кружляють
на вільній волі.

Короткими днями
цвітуть вогнями
на краю плаю,
немов квітками.

Багато багаття,
червоне шмаття,
а часом жовте,
немов ламаття.

Обличчя веселі,
імли куделі,
а подув з броду
пяніє в хмелі.

43