Сторінка:Антонич Б.-І. Привітання життя. Львів, 1931.pdf/54

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

МОЛИТВА


Заходить день за днину,
мов сонце за параван далеких гір.

Вже від ждання нас болить зір,
вже сивини на головах є труш.

...........шалом наших душ
ми молимося за нову людину.


ПРОШАК ПІД ЦЕРКВОЮ


Мохнатий, мохнавий, патлатий,
курлапий та клишавий та чеверногий
вилукуваті підігнув під себе ноги
й більмом споглядає на соняшну лату.

Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди.
Беззуба щока, спорохнявіле ясно.
О, сонце всім світить так ясно,
всі рівні є люди.

53