аби сьвідчив фальшиво. Тодї Галузинський заявив судови, що обжалуваний Лукашенко разом зі своєю тещею очарували Сохацького і приневолили його складати непевні та фальшиві зізнаня перед судом на шкоду позовника. Суд розібравши справу оправдав Лукашенка, а Галузинського засудив на кару за фальшиве обжалуванє, при чім лишив йому право доходити страт на Сохацькім[1].
В 1724 р. приставив до камінецького маґістрату дїдич Верещатинський свого кріпака, Василя Гуцула з домаганєм, узяти його на тортури, бо він підозріває його за крадіж коний та волів і за зносини з опришками. Підчас тортур обжалуваний не показував нї при розтяганю членів, нї при запіканю огнем звичайних признак болю. Він не признав ся нї до чого і підчас тортур був спокійний, не стогнав і не кричав. Суд засудив його одначе на смерть на тій підставі, що дїдич із пятьма иньшими шляхтичами ствердив присягою своє підозрінє. Брак признаня обжалуваного поясняв маґістрат тим, що він безсумнївно мав при собі чари та наслїдком того підчас тортур „прояв-
- ↑ Тамже, ч. 42.
