Сторінка:Антін Коршнівський. Т. Шевченко й А. Міцкевич яко сучасні провідники своїх народів (Варшава, 1920).pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

„На яких людях батьківщина ваша найбільше надій покладала й до сієї пори покладає?

— Не на тих людях, які найгарніше вбіралися й танцювали й найкращу страву їли: бо найбільша частина тих людей не мала в собі кохання до батьківщини. А також і не на людях, які давніш війну провадили, і навчалися найкраще машерувати і шикувати і розводитись про війну і писати книжки воєнні, бо більша частина тих людей не мала віри в справу батьківщини.

Але покладайте надію на людях, яких ви називали добрими патріотами, людях повних співчуття, а також на чесних і добрих козаках, а також на молоді.

Отож і світ є ніби батьківщина, а народи ніби люде. Світ покладає надію на народах віруючих, повних кохання й надії“.

А. М. „К. М. П.“

Кажучи про батьківщину, про святість обовязків до неї для кожної людини-громадянина, поет так висловлюється:

„Хай кожний складає талан свій батьківщині, ніби подаяніє на жертву, тайно й не розказуючи, скільки поклав.“

А. М. „К. М. П.“

„Засівайте кохання батьківщини й дух самопосвяти, а будьте певні, що виросте республіканська держава велика й прекрасна“.

А. М. „К. М. П.“

„Хто йде за волю, хай лишить батьківщину й забуде про життя своє. Бо хто сидить у батьківщині й терпить неволю, аби тільки врятувати життя своє, той згубить і батьківщину й життя; а хто лишить батьківщину на те, щоб боронити волю її, й наражатиме при тому життя своє, той оборонить батьківщину й буде жити вічно“.

А. М. „К. М. П.“