„На яких людях батьківщина ваша найбільше надій покладала й до сієї пори покладає?
— Не на тих людях, які найгарніше вбіралися й танцювали й найкращу страву їли: бо найбільша частина тих людей не мала в собі кохання до батьківщини. А також і не на людях, які давніш війну провадили, і навчалися найкраще машерувати і шикувати і розводитись про війну і писати книжки воєнні, бо більша частина тих людей не мала віри в справу батьківщини.
Але покладайте надію на людях, яких ви називали добрими патріотами, людях повних співчуття, а також на чесних і добрих козаках, а також на молоді.
Отож і світ є ніби батьківщина, а народи ніби люде. Світ покладає надію на народах віруючих, повних кохання й надії“. А. М. „К. М. П.“ |
Кажучи про батьківщину, про святість обовязків до неї для кожної людини-громадянина, поет так висловлюється:
„Хай кожний складає талан свій батьківщині, ніби подаяніє на жертву, тайно й не розказуючи, скільки поклав.“ А. М. „К. М. П.“ |
„Засівайте кохання батьківщини й дух самопосвяти, а будьте певні, що виросте республіканська держава велика й прекрасна“. А. М. „К. М. П.“ |
„Хто йде за волю, хай лишить батьківщину й забуде про життя своє. Бо хто сидить у батьківщині й терпить неволю, аби тільки врятувати життя своє, той згубить і батьківщину й життя; а хто лишить батьківщину на те, щоб боронити волю її, й наражатиме при тому життя своє, той оборонить батьківщину й буде жити вічно“.
А. М. „К. М. П.“