Сторінка:Антін Кравс. За українську справу. Спомини про ІІІ. корпус У.Г.А. після переходу за Збруч (1937).djvu/53

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Моя ґрупа зударилася несподівано з денікінськими головними силами.

2-га терська бриґада напала на повстанчий загін отамана Ангела і, хоч була звязана нашим договором, ішла вперед на Хвастів. За нею ішов цілий 2-ий корпус Добровольчої Армії, через що була загрожена головна артерія нашої армейської ґрупи далеко на її задах.

Також II. Корпус У. Г. А. і Група С. С-ів не рушили ще зпід Коростеня. Навпаки, за відомостями, що їх ми одержали ще у Хвастові, самі вони мусіли боронитися перед переважаючими силами ворога, що на них наступав.

В околиці Уманя надходили саме сильні відділи Добровольчої Армії.

Коло Попелюх стояли 3 большевицькі дивізії, які безупинно поновлювали свої спроби прорватися на Жмеринку.

В Одесі збиралася тимчасом нова ґрупа Добровольчої Армії під командою ґен. Шілінґа. Передні відділи цієї ґрупи вели саме від 20. VIII. бої з большевиками біля Роздільної.

Коло 10. години приходить ґен. Бредов і заявляє, що він готовий зачати переговори і заключити умову. Я випрошую собі ще час до надуми, під притокою, що я ще не рішився. Тимчасом сподіюся, що всежтаки може зявиться нагло ґен. Павленко; також сподіюся довідатися дещо про положення з розмов денікінських старшин.

Про долю моїх військ у цю хвилину не знав я зовсім нічого. Я не знав, чи вони відступили, чи може їх роззброїли або взяли в полон. З розмов і донесень, що їх приносять, долітає до мене, що Денікінці обсадили думу і що полк. Штессель дійшов, не стрічаючи