мана, що треба з огляду на примусове воєнне положення створити для дальших військових операцій наперед політичну основу. Була надія, що Гол. Отаман з браку якогонебудь іншого шляху, погодиться бодай із одним з двох противників, щоби врятувати Армію. Але ця надія не сповнилася.
Наш відступ відбувся насамперед тільки за лінію, визначену мною і ґен. Бредовом як демаркаційну, щоби чекати там на висліди переговорів між ґен. Павленком як заступником Уряду У. Н. Р. і ґен. Бредовом. Але вже за кілька годин вертається ґен. Павленко, не сповнивши свого завдання і повідомляє, що ґен. Бредов взагалі не визнає Уряду У. Н. Р. і переговорює тільки з Українською Галицькою Армією.
Притім, як пізніше виказалося, ґен. Бредов переступив повновласти, які виставив йому головний його командант ґен. Денікін.
Від цього часу маємо одного нового, сильнішого від нас, ворога більше. Кожної хвилини можуть початися збройні сутички між ним і нами. А що не було у пляні проводу Армії зачинати бої, старається моя ґрупа можливо якнайскорше відвязатися від ворога, заки ще візьметься з нею за чуби.
До дня 6. IX. збираються усі війська моєї ґрупи в околицях Хвастова. Одначе ґен. Бредов майже не посувається за нашими задніми сторожами і лиш часом просліджує ситуацію панцирними потягами. Завдяки цьому дальший відворот ґрупи на Козятин — Бердичів відбувається без перешкод. Ґрупа відходить у повнім порядку частинно залізницею, частинно приспішеними маршами здовж залізниці Київ — Козятин на нові становища.
Дня 10. IX. була ґрупа розташована так:
