Збруча і так, як це зробила Дієва Армія, перейти до поляків, або залишитися на місці, заключити з Денікінцями перемиря і в той спосіб вирятувати не тільки себе але й недужих.
Начальна Команда У. Г. А., яка зі звітів корпусних командантів і командантів відділів а також зі звітів санітарного референта докладно знала правдиве положення Армії, стояла перед одним з найтяжчих рішень. На плечах Начального Вожда лежала величезна відповідальність і в свідомости цієї відповідальности він міг рішитися тільки на цей одиноко правильний крок: рятувати Армію.
Після підписання перемиря й умови з Денікіном мала У. Г. А. вибратися з заповітреної околиці і перейти на Крим, щоби там вповні прийти до сил. З тією метою сконцентрував я свій корпус в околиці Гніваня, щоби звідти виправити його на полудне, а саме до Ольвіополя. Однак відїзд військ опізнився, тому що був страшний брак ваґонів і палива. Це опізнення було нам зрештою дуже на руку, бо ми використали цей час на те, щоби привести знову до порядку наші частини. Була це також добра нагода позбирати наших розкинених по всіх усюдах хорих, уладити нові шпиталі, підтягнути етапні і харчові установи та спокійно приготовити все до відїзду.
У цім часі — я вже був виздоровів — довідався я, що Головний Отаман казав арештувати ґен. Тарнавського і його шефа штабу полк. Шаманека за перемиря і заключення угоди з Денікіном. Ґен. Тарнавського а також полк. Шаманека військо дуже любило і тому так старшини як стрільці мого корпусу були цим дуже занепокоєні та озлоблені. Новим Начальним Вождом імено-
