приготування. Для тих хорих, що їх не можна було транспортувати, уладжено 3 великі лічниці, вивінувані, наскільки це було в наших силах, якнайдбайливіше. Місця постою цих лічниць були такі: Гнівань, Тиврів і Красне. При уладжуванню цих лічниць підпомагало нас дуже видатно цивільне населення. Воно жертвувало на цю ціль сінники, ліжка і білизну. В кожній лічниці залишено лікарів, ліки і санітарну обслугу, а корпусна інтендантура засобила їх у харчі на 3 місяці. З тяжким серцем розставалося наше військо зі своїми хорими товаришами зброї, залишаючи їх під опікою Червоного Хреста, в надії, що і большевики лишать у спокою тих, що стоять під цим міжнароднім знаком.
У справі прохарчування військ підчас походу пороблено основні зарядження і заходи. Корпусна команда і кожна бриґада зложили собі кожна окремий харчевий потяг, навантажений харчами на 4—5 місяців. Бриґади і харчові потяги так посувано вперед, що кожна бриґада кожного четвертого дня доходила до якоїсь залізничої стації, де заставала вже свою харчеву валку, забирала собі харчів на 4 дні, перевантажувала на свій обоз, а за 4 дні знову на якійсь стації діставала свої харчі на нових 4 дні і т. д.
При кожному харчовому потязі причіплено також кілька опалюваних ваґонів з тою метою, щоби забирати до них тих, що занедужають підчас походу і не лишати їх подорозі. Санітарний шеф корпусу зложив зі свого боку санітарний потяг, який мав збирати хорих з бриґад і відвозити до Тирасполя, де уладжено більшу лічницю.
Завдяки цим заходам, коло яких поклав великі заслуги приділений до ґенерального штабу III. Корпусу сот. Ревюк, III. Корпус мав змогу посуватися досить скоро вперед. Марші відбувалися в грудні і січні 1920 р.
