Сторінка:Аркадій Зекцер. 1905 рік на Поділлі. 1925.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вами направленими проти царського устрою, було зачитано також програм „Чорного передела“. Певна річ, що вищеназваних „генералів“ соціялізму зі всіма їхніми товаришами з пропозиції жандармського управління було звільнено з відміткою „хорошего поведения“ (3). Але справа про „проводиря“ Саліковського повстала ще потім багато пізніше — у 1904 році, коли останній виступає вже в ролі радника губернського правління: заздрісний суперник його викриває як „небезпечного соціяліста“.

Цей маленький проте показовий епізод із циклу визвольної боротьби був перший на Поділлі, як судити за матеріялами, що є в нашому розпорядженню.

До початку дев'ятсотих років зовнішньої активности революційних організацій на Поділлі начеб-то й не помічалося. Проте революційна праця не завмерла, а лишень у роки найтяжчої реакції глибше забралася в підпілля. Безупинне поширення програмів револ. партій, великий інтерес до них мас населення, широке розповсюдження нелегальної літератури, повстання сили таємних револ. осередків, праця в яких місцями не завмирала навіть у найтяжчі хвилини, все це були вияви безупинного революційного хвилювання на Поділлі. Правда відірваність Кам'янця від центру через відсутність залізниці та пильний нагляд за життям цього прикордонного міста часто зводили визвольну працю в ньому до мінімума, але зате праця оживлювалася в Проскурові, на Гайсинщині то що. По всіх усюдах повставали осередки Селянської Спілки, Учительської та инш. Провадилося агітаційну роботу й поміж військом.

Перед початком поважних подій 1904. року загальне політичне становище Поділля охранка вже серйозно оцінює. Охоронники підкреслюють ослаблення авторитету старого режиму серед широких мас населення. Пояснюють вони це не тільки тим, що значні групи населення охоплено революційним хвилюванням та ворушиться селянство, про землю мріючи, але й тою самодискредитацією, що до неї привів уряд Миколи II і себе і весь бюрократичний апарат, систематично ігноруючи політичні та повсякденні економічні інтереси ріжних груп населення.

Найхарактернішу ілюстрацію зазначеного становища в краї подають жандармські „політогляди“ . Ці огляди містять у собі часто разом із серйозним матеріалом чимало нісенітниць, особливо в тих місцях, де через призму світогляду мало культурного, а то й малописьменного якого небудь віце-губернатора, жанд. полковника, чи вахмістра освітлюєтся політичне становище краю.

Поділля 1904. року.

Особливо цікавий політогляд Придністрянщини й південної частини краю за 1904. р., що його склав пом. нач. губ. Жанд. Управління підполковник Тєлєґін.

З погляду „настроения умов“ населення він вважає, що становище тут задовольняюче, бо до всіх політичних хуртовин того часу населення поставилося індиферентно. Описуючи настрій ріжних груп населення, він зазначає, що «єврейська молодь після того, як вийшла з-під впливу сіоністів, приєдналася до злочинної партії с. деків, а деякі то навіть (!) у соціял-революціонерів обернулися». Про діяльність міських установ автор огляду пише, що посади в них, як і раніш, займають напівписьменні й нерозвинені особи, які становлять свої особисті інтереси та гарні стосунки з верховодами-дуками й потрібними їм з яких-будь міркувань людьми вище за громадські. Через це, пише підполковник, міські землі й нерухоме міське майно не оберегають, а розкрадають, захоплюючи та