нашего бедственного положения служат непосильные налоги прямые и косвенные (акцизы). Крестьянское население, как наиболее бедное, как самое многочисленное до сих пор пополняло казну и служило источником главного дохода ея, а вместе с тем продолжало оставаться непросвещенным болеющим и вымирающим повально без дорог, голодным и чуть ли не голым. Зато начальства над крестьянами всегда было видимо-невидимо: стражники, урядники, пристава, земские начальники, мировые посредники, исправники все от малого до великого, вся эта полиция не защиту творила, а беззаконие, вмешивалась в нашу семейную жизнь, в наши мирские дела, безсовестно грабила народ, кидала в темную, порола.
- 2. Мы требуем, поэтому немедленного введения справедливого по доходу каждого плательщика расчитанного налога (прогрессивного подох. налога).
- 3. Немедленного введения всеобщего светского образования и немедленного освобождения всех сел и деревень от всех чиновников грабителей путем уничтожения всех полицейских должностей; покой и порядок мы сами поддержим выбрав из своей среды наиболее разумных, наиболее уважаемых мирян. Конечно, мы хорошо сознали, что для теперешняго помещичьего правительства наши желания неинтересны, а главное и невыгодны, мы понимаем, что так будет далее до тех пор, пока нами командовать будут помещики да кучка чиновников, которые куплены на наши трудовые деньги. Такое правительство должно быть заменено выборным от всего русского народа.
- 4. Поэтому, мы требуем, чтобы всеми делами в государстве управляли выборные от всего русского народа, без различия пола, национальности и религии. К выборам считаем справедливым приступить на основе всеобщего равного прямого и тайного голосования. Принимая в соображение, что мы безсильны, если будем выступать отдельными селами или даже губерниями и наоборот мы страшная сила, если выступим все дружно вместе.
- 5. Мы поэтому постановляем: присоединиться к всероссийскому крестьнскому союзу, борющемуся за святое дело за правду, справедливость, за интересы всего трудового крестьянства, для чего постановляем защиту наших требований и интересы на всех с'ездах крестьянского союза поручить выбранным нами крестьянам — 1) Ефрему Слободянюку и 2) Ефрему Харькову.
Наведений „приговор“ цікавий іще тим, що складання його мабуть належить одному з членів родини видатних с-р. Донських, що про них згадується в цій розвідці. Донські керували працею підняття селянського руху на Літинщині; мешкали вони в Хмільнику (верст із 18 од м. Ново-Констянтинова, для селян якого й складено даного приговора). Особливо енергійну діяльність Донські розвинули власне в середині й кінці 1905. р., коли проти них охранка й завела справу. Нарешті, зрозумілий для селян зміст приговору та вміле вкроплення в кожний пункт „вимог“ партійного програму теж схиляють до думки, що цього приговора склав один із досвідчених у цій справі членів родини Донських.
Ясна річ, що об'єктивна дійсність давала занадто багато причин для незадоволення селян своїм економічним станом. Страшенне малоземелля примушувало подільських селян найматися на роботу в поміщика. Орендар, як і вся адміністрація економії, всіма способами зменшували й без того незначні можливості селянина заробити на буряках чи де-инде. Усіма правдами й неправдами орендар, економ, управитель намагалися „ошукати“ селян і не виплатити йому навіть того, що належало йому за їхньою ж власною умовою з ним; переводилися неправильні розрахунки; економ, як наймав, то не встановляв наперед, який сніп дасть селянинові за працю. Крім того, платячи селянам здебільшого 15–20 коп. у день, економія дуже дорого брала сама з тих же селян за солому, полову й т. ин., без чого вони не могли обійтися. Дратувало ще селян те, що економії часто засівали толоку спірних земель і цим порушували „законні права“ селян.
Політичний характер в аграрному рухові 1905. р. на Поділлі почав виступати внаслідок впливу на село революційних подій міста. Це сталося через те, що між міським робочим та селянином був звязок в особі
