великі ціни на ріжні матеріяли в економіях потрібні селянам і т. и. Уникали як тільки можна питання про спірні земельні участки, про незручне для селян розмежування земель то що.
Зате поміщики в один голос твердили, що причиною заворушень та зіпсовання „гарних стосунків“ поміщика до селян є зараза, що йде з міста — революційна агітація „захожих людей“, відозви та агітації сільських учителів, студентів та инш. „шкідливих елементів“.
Заперечуючи економічну базу заворушень, поміщики доходили до такої безсоромности, що навіть губернатор Ейлєр примушений був не погодитися з ними: відповідаючи їм, а також міністрові внутрішніх справ губернатор підкреслює, що все таки головною причиною заворушень понад усе є дуже скрутний земельний стан селянства.
Частина землевласників пускаються на ще хитріші пояснення причин заворушень (поміщик с. Томашівки на Ушиччині Шведов). „Безупинним підвищенням цін на робочі руки, пише поміщик, селяни домагаються поступово зруйнувати поміщика й примусити його кінець-кінцем за півдарма віддати землю в руки громади“. Ось якими викрутнями поміщики намагаються захистити себе від підозрінь губернатора, що начеб вони справді несправедливо розраховуються та зле поводяться з селянами.
Треба не забувати про ще одну значну соціяльну силу та вплив її на село, а саме про духовенство. Цитуючи місця з політоглядів жандармських за 1904/5. р., ми вже зазначили, що розклад духовенства, як соціяльної міцної групи та касти, зменшував почасти його історичну ролю „охоронця“ „самодержавства та православної віри“, ослаблював його силу, що стримувала ріст революційних тенденцій у масі селянства. Проте недооцінювати реакційну ролю церковників певна річ не слід, бо ж селянам завжди твердили, що релігія це одна справа, а священик — инша.
Инший священик хоча й бува поганий, скуп'яга, п'яниця, проте він може хрестити, правити молебни, щоб ішов дощ і т. и., бо він посвячений і „благодать“ має небесну. Отже недивно, що подільське селянство було під великим впливом духовенства. Так на Гайсинщині (с. Могильна) поліція пише до Кам'янця, що „духовенство своїм пастирським впливом держить народ у покорі й стримує народні пристрасті“.
Часто по таких селах, де революційний настрій підтримували такі громадські елементи села, як учитель, священик ішов проти вчителя, удаючись до прямого доносу на „каламутника“. Взагалі духовенство Поділля не зрадило в 1905. р. своїх одвічних завдань та звичок.
