У квітні з'являється знаменитий наказ що до руху — Миколи II, в якому він знов проголошує „непорушні принципи:“ незайманість приватної власности та відповідальність за порушення її. Наказ цей закликав до жвавішої діяльности „тимчасові комісії“, що мали такий „добірний“ склад: предводитель дворянства, справник, земський начальник, голова земської управи, інспектор податків, та „гласний“ повітового земського зібрання; комісії мали завдання виявляти учасників заворушень та обраховувати збитки від них поміщикам, щоб сплатити їх з майна учасників руху. Опріч того всім поміщикам, що постраждали, щедрі позики давала царська казна.
У листі до губернатора невідмінний член губерського „присутствия“ Сологуб підходить більш менш близько до з'ясування причин заворушень: він визнає дуже несприятливим матеріяльне становище подільського населення. Урожай озимини не перевищує в краї 55–60 пуд. здесятини, через що земельні наділи вже не можуть не то що забезпечити всіх потреб населення, ба й прохарчувати його.
І дійсно, як розглянути економічний стан районів Ушиччини, що в них почалися перші заворушення, то картина буде така:[1].
| Назва села | Число чоловіків та жінок | Десятин надільної землі | Загальна сума податків | Пересічно на 1 чоловіка виходить | Чистого збору збіжжя врожаю 1904. р. на 1 чол. | |
| Землі в десятинах | Податку | |||||
| м. Солобківці | 2115 | 1125/1430 | 3424 крб. 69 к. | 0,532 | 1 крб. 62 к. | 22 п. 34½ ф. |
| с. Тарасівка | 655 | 344/76 | 1066 крб. 91½ к. | 0,525 | 1 крб. 63 к. | 22 п. 33 ф. |
| с. Стріхівці | 949 | 570/443 | 1902 крб. 31 к. | 0,6 | 2 крб. — | 25 п. 33 ф. |
Але в цих селах мешкають також люди приписані тільки до волости: 626 чол. у Солобківцях, 98 у Тарасівці, 135 у Стріхівцях; вони мають лише садиби, а платять, опріч державних податків та земських за садибу, ще 1 крб. 60 коп. громадських за кожного робочого чоловіка. З цих селян тільки 3% ходило 1904. р. на заробітки в дальші сторони. Через швидке дроблення родини, з якої кожний одружений син виділявся, ці сім'ї не мали стільки робочих рук, щоб ходити на далекі заробітки. Отже хоч не хоч зверталися до економій. А поміщик, користуючись із великого попиту роботи, експлоатував селян, як тільки знав; семейним робочим платив на день 10–20 коп., рідко 25 коп. без харчів, підліткові — 14–16 років навіть 5 коп. на день.
До цього всього треба додати незручне розплановання селянських земель, одрізаних од водопою (м. Купин), од широких шляхів, а також непорозуміння з толокою, прогоном худоби то що.
Яких же засобів на думку Сологуба слід вжити, щоб допомогти злиденному селянству?
Малоземелля, на його думку, розвяже селянський банк та инші заходи до збільшення продуктивности землі.
Кризу попиту праці ліквідує трудова поміч (лагодження шляхів то що). От і всі поради; глибше він на справу не дивиться.
- ↑ В обрахунок не ввійшла сума потрібна на засів полів.
