їздить пристав на село, то не мовчать уже, а на сполох дзвонять (с. Жерденівка), і озброївшися, натовпом сунуть, баби й чоловіки, до економій, вимагаючи звільнити арештованих з погрозами й приставові й поміщикові.
Рух на Гайсинщині та Голопільщині набирає серйозного характеру вже коло середини 1906. року, коли сам Столипин телеграмою на ім'я губернатора просить звернути пильну увагу й найрішучішими засобами рух у цих місцевостях припинити. „Потрібні ваші власні заходи“, пише він, „щоб довести населенню існування сильної урядової влади“.
До числа місцевостей, захоплених великою хвилею аграрно-революційних заворушень другої половини 1905. року, входить і Ямпільщина. На рухові цієї місцевости помітний вплив революційних партій, переважно діяльність підпільних агітаторів та вплив нелегальної літератури. Поліції дуже часто доводиться викривати літературу, що її надсилали не тільки з Поділля, а й з Одеси від імени Кишинівської групи соціял-демократів, про що згадувалося вище. З поміж иншої літератури доходила сюди література й більшовицької фракції. Агітаційний матеріял розсилали величезними паками[1]. Поширюють цю літературу „невідомі люди“, що вештаються по селах і відвідують учителів (станція Уяринці, та ин)., яким і залишають її.
Ми вже зазначували більшу організованість та загостреність боротьби подільського селянства за здійснення своїх вимог у другу половину 1905 року. Теж саме помічається й на Ямпільщині. Збройні напади на комори та склади економій явище тут звичайне. Окрім присвоєння поміщицького майна, селяни часто підпалюють будинки економій (с. Дзигівка). Військо орудує вже не тільки нагайками, а й стріляє в повітря (там-само). Але селяни не вгамовуються й руйнують економії, вивозячи фурами тисячі пудів хліба та иншого майна. Випадки побивання панських управителів, окономів, що відстоюють панське добро, збільшуються (Мала Тернівка, с. Антонів, маєток графа Грохольського).
Губернаторові так допікає Ямпільський справник своїми щоденними телеграмами про розрухи по селах, що з пересердя він йому пише: „як не можете справитися, то здайте посаду помічникові, а самі йдіть у демісію“.
Центром заворушень на Ямпільщині була Клембовецька волость. Руйнування низки економій, між якими більшість була маєтків генерала Сухомлінова, примусило Ейлєра післати туди драгунів на реквізицію бо поліція одна не справлялася.
За активність селян промовляють такі цифри: тільки-но за 6 тижнів тут були поруби лісу та вивози лісових матеріялів у селах: Вербовій, Урочищі, Долині, Тернівці, Яланці, Косякові та в Клембовецькому лісі.
Ограбовано маєтки: в Тирнівці, Грибках, Софіївці, на фермі „Ісакова“, Малайці, в Адамівці, Нечуївці, Чубівці, у Клембовецькому лісі та млині, на фермі Новина, Велкомниці, фарфурині та в м. Джурині. Селяни забрали тут лісу, збіжжя, коней, худоби та иншого добра на десятки тисяч карбованців.
Одночасно зі збройними нападами селян продовжуються страйки наймитів по економіях. Упертість та завзятість селян, доносить справник, збільшилися по приїзді члена Держ. Думи Заболотного, що влаштував низку нарад із селянами.
- ↑ Див. Архів Губ. Жандарм. Управління. Справа про знайдену літературу на станції Рахни.
