Сторінка:Аркадій Зекцер. 1905 рік на Поділлі. 1925.pdf/43

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Дуже цікаві змагання селян гнати представників царської адміністрації, замінюючи їх своїми довіреними людьми. У Тиманівці селяни скасували посаду старости, настановивши на його місце свого чоловіка, а другого активного селянина обрали в члени земельної комісії. На сільському сході в с. Вилах (Бабчинецької вол.) заявили волосному старшині, що і він і писар і инші царські урядовці є прихильні до уряду, а тому вони вимагають їхнього усунення. Розчарувавшися в „милостивих“ царських маніфестах, селяни там же на сході заявляють старшині, щоб він не надсилав їм більше жадних оголошень та розпоряджень уряду, бо все це дурниці й не на їхню користь, а — поміщиків.

Урядові так і не вдалося в 1905. році заспокоїти селян. Серпнева телеграма до губернатора 8 поміщиків (Оріховських, Залеських, Валєвських та инших) малює все таку саме сумну для поміщиків картину.

„З кінця липня продовжується політичний страйк селян у с. с. Грушці, Садках, Чернівцях, Соколі, Ярузьких Вилах та инших. Усіх робочих та слуг з економії прогнали силою. Хліба з полів не звезли, худоба голодує; селяни погрожують знищити поміщиків, управителів, економів. Ніхто на роботи з сусідніх сіл не йде, бо боїться підпалу, помсти. Становище поміщиків тяжке, безпорадне, сумне. Усі селяни йдуть за вказівками революційних прокламацій і намагаються одностайним страйком примусити поміщика зректися своєї землі. Мировий посередник нічого не робить. Волосна й сільська влада на стороні селян, що не визнають ніякої влади й ватажків не видають. Відбуваються величезні мітинги з участю 7 анархістів (м. Чернівці)“. Отакими сумними рисами малюють поміщики своє становище.

Не помогли урядові й мирові посередники, що з їхньою допомогою, він намагався „напутити“ селян. У першій же сутичці селян з урядом, коли юрба кинулася звільняти заарештованих привідців, посередник, не досягши нічого вмовлянням, допустив розправлятися з селянами драгунів. По розправі селяни, за словами самого посередника, глузливо вклоняючись, дякували йому: мовляв, просили його приїхати спокій встановити, а він, скликавши сход, допустив арешти та понівечив нагаями й кіньми людей.

Поміщики пробували боротись з рухом не тільки силою зброї, але й агітаційними засобами. Вищезазначені вже с.-господарські товариства, об'єднуючись у боротьбі проти „загибелі культури“ „за традиції“, за „історичні послуги дворянства“ й т. и., збирали шляхом самообкладання кошти на видання та безплатне розповсюдження зрозумілої для темних селянських мас літератури на „украинском-малоросийском языке“.

Метою цієї літератури було розбуджувати в селянах почуття власности.

За зразок цієї літератури може бути брошюра „Разсказы Хведя“, надрукована у Вінниці. В ній наводяться такі міркування: „цього не може бути на світі, щоб так від одного відбирати, від такого, що не украв, а купив за свої гроші, або від діда тримає; щоб відибрати та віддати та кому, котрий не має“…

От які істини висловлюють поміщики від імени свого вигаданого „Хведі“.

Після таких невдалих спроб методу усовіщування уряд без зазору совісти перейшов скоро до надійніших методів — нагайок та кулів. Навіть самі посередники скаржатся на поліцію й козаків, що перешкоджають їм виконувати свої „делікатні“ місії на селі.