рівної дороги, що провадить на схід від Апії вздовж узбережжя. Видно, це далеко не найкраща на світі дорога для авто, але, мабуть, найгарніша: не більш як кепська возова дорога, брукована вулканічним камінням або засипана береговим піском або, коли нас січе короткий тропічний дощ, раптом зникає під цілими потоками, що бурхливо стікають у море, зате який краєвид, яка багата панорама! їдучи мимо цього берилового лиману, вздовж перлистої лінії прибою, крізь цю ніжноперисту зелень безлічи пальм, повз узгір'я й поважні контури гір, серед веселої краси тих багатьох охайних сіл, що так невимовно ваблять до себе подорожнього красою брунатних жінок і повагою дужих, статечних чоловіків — серед тих чарівних образів, що складаються з вінків і пісень і яскравих квітів гібіска та червоних вогненних рослин буа навколо хат і з голих гарних дітей, що купаються, і з пташок, метеликів, запаху морської соли й шоколади, — минаючи це все в авто, я починаю говорити собі, що Соолевао має рацію, що я нерозважний хлопець, бо хіба можна зробити таку дурницю — їхати нині на брудному кораблі з поганим запахом! Мій брат Соолевао сидить поруч мене з поважною усмішкою, і я бачу, що на нього можна покластися, що він радий
103
