Ця сторінка вичитана
Отака історія моєї безглуздої втечі з Самоа. Я не хочу прикрашувати своєї поведінки, — може, більш ніж хто инший, бачу я, що це була дитяча поведінка. Але я ніколи не міг би мешкати в цьому селі, поруч того жахливого обличчя. Я й нині не знаю, чи цей старий вождь був дійсно прокажений, і тепер я вже не так твердо вірю в це; але його обличчя, та нечувано страшна маска смерти, збудило в мені одно з тих могутніх категоричних почувань, що я вірю в них; я знаю, що пригода в цьому самоанському селі нічим добрим не могла скінчитися для мене. Я згадую про Соолевао як про брата, якого я зрадив, зате я знаю, що я уникнув якоїсь зрадливої небезпеки, відіпхнувши від себе ту чашу кави.
116
