дерева риму, і з червоної сосни, схожої на нашу смереку, але смутне місцеве новозеляндське дерево насправді не схоже на яке-небудь дерево європейське. Риму має чудовий вигляд. Його довге гілляччя цілком заросле мохом, обрісниками, папороттю, пензликами. Пень немов зодягнено в кудлатий зелений кожух, утворений з зелених батогів паразитної рослини кієкіє, що з неї маорійці виробляють найтоншу матерію. Це виглядає так, наче трава росте на деревах. Між цими високими деревами, дужими й величними стовпами, тиснуться тонші, делікатніші, на пальми схожі папорогники, двоголові і триголові „капустні пальми“, високі пальмові лілії, і ті пікуваті дерева, що їхні молоді паростки стріляють вгору, мов довгі списи. Над самою дорогою, де сокирою вирубано споконвічний ліс, виросла молодша порода — квітоносні фуксії, наші вазонові фуксії, але не кущі, а справжні високі дерева, густо обвішані яскравочервоними маленькими квітами, та друге дерево, теж з червоними квітками, що його вони називають „порічкове дерево“, рожевий і зелений перечник і ясна, сріблиста сосна. Або на краю болота розкинулись джунглі з вузького велетенського листя, цілком схожого на рів'єрську алое із стеблом з людину заввишки,
