Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/127

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

викових морен, маючи лише очі для цієї картини: льодовим потік, так із три чверті кілометра завширшки, з висоти в дві тисячі п'ятсот метрів спливаючи, котить лісом, бо до половини висоти гори стрімкі береги льодовика скуті велетенським лісом залізного дерева; а тепер, коли саме наближається найбільша спека, антиподичне різдвяне літо, цвіте залізне дерево, мов полум'я, мов кармін. Квітки мов маленькі міртові квіти, але хто їх відрізнить? Ціле узбіччя палає, неймовірно, нечувано, і лід пливе серед безмежного моря квітів униз…

Я й не зчувся, як опинився на блакитнуватому хребті льодовика, пройшовши сходами, що їх мій провідник видовбав своєю кіркою. Мені приходить на думку Пастерценглечер[1] на Гросглокнері; адже цей льодовик, коли розглядати його тільки, як льодовик, цілком схожий на нього.

Я підіймаюся вслід за провідником. То спинаючись по твердому спаді, то проходячи льодовиті рівнини, що позначують один ступінь, я опинився на краю глибоких щілин. Великий зелений птах літає над льодом з верескливим криком, що нагадує м'явкання кішки. Це кеа — злюча гірська папуга, що падає на вівці, як коршун. Провідник спиняється, щоб показати мені на одній скелі

  1. Пастерценглечер — один з найбільших альпійських льодовиків на межі Тироли й провинції Зальцбург (у сучасній Австрії). Цей льодовик починається з головного гребеня Східніх Альп — Гогентауерн і гірським масивом. Гросглокнер у південно східньому напрямкові простягається на 10 кілометрів.