притаїлася в темноті. Тутанекай подається вперед і схоплює милу руку. „Го-го! Хто тут такий?“ — „Це я, Тутанекай! Я, Гінемоа!“
„Гої“ — викрикує він і танцює на радощах. „Го! Го! Го! Невже це правда? Тоді ходімо до мого дому, Гінемоа!“
„Вона виходить із води, ясна й приваблива, мов білий журавель, тоді закидає він на неї свій плащ, а це робить її його жінкою за старими звичаями брунатного народу. І коли вранці брати, шукаючи Тутанекая, відчиняють висувне дерев'яне віконце з вирізьбленим на ньому Мауї, рибалкою, — вони бачать, що з-під теплої цинівки виглядає чотири голі ноги. „Го!“ — кричать вони. — „Го! Це Гінемоа! Гінемоа і Тутанекай! Тутанекай і Гінемоа!“
— Оце та історія, — каже Рангі. — І коли ми, маорійські дівчата, сядемо на почіпки вкупі, ми так і кажемо своїм подругам: „Будь красива, як Гінемоа; будь мужна, як Гінемоа“.
Рангі встає й дивиться на мене, що сиджу на траві, згори, поважно й гордо, і каже:
— Від цих двох маорійців походимо ми, мої люди і я. Тогунга знають цілу низку предків…
Я роблю глибокий поклін перед королівською дочкою:
