дротяними сітками від москитів, усюди галас від ріжків авто й катедральних дзвонів; пахне бензиною й орхідеями і всюди млосно гаряче…
Треба собі уявити тепер тих трьох кадетів, що тільки й знали свою добру простодушну Нову Зеляндію, найтверезішу країну на цій землі, тих трьох русявих юнаків, глибоко просякнутих британським патріотизмом, що раптом опинилися в цій зачарованій околиці. О, я бачив, як вони в авто їздили до руїн у джунглях, двадцять п'ять кілометрів за містом, до руїн тієї Старої Панами, що її знищив Морган, сер Генрі Морган, старий пірат. Оця чотирикутна вежа, що на її камінні ростуть дерева мов у лісі, була колись катедральною церквою, золоченою всередині… Я бачу, як ці три юнаки, то з великим оживленням, мов діти, що бавляться, то штучно важно, ті офіцери й джентльмени, що їх не торкається романтика, мандрують по руїнах; а велетенські черепахи снують по траві, літають колібрі, пахне дикою ванілею та якимись незнайомими лісовими рослинами…
Це все кажу я на те, щоб зробити зрозумілим настрій Чарлі. Я не знаю цього докладно, але гадаю, що там, через сексуальну лінію, він дуже залицявся до місіс Тейлор. Треба знати, що місіс Тейлор, гарна молода
