Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ногою вийти на відкрите море, коли ми опинилися якраз серед мангових гаїв, боліт, настав, одним словом, відплив. Ми осіли на мілизні, серед фантастичних берегів — не земляних, а сплетених з якогось коріння, переплутаного над землею з яскравозеленим-листям і москітами. Нічого кращого не можна було зробити, як тільки сидіти, захоплюватися величавим сірим журавлем і чекати припливу.

Аптекар Бравн, старий, червоно-вилощений новозеландець, потішає себе пляшкою віскі. Я гадаю, що він взагалі поїхав з нами лише тому, що дома його жінка не дає йому випити стільки віскі, скільки йому хотілось би. Машиніст лежить собі на ослоні коло мотора й спить. Це смуглий, мов горіх, дикун з острова Еліс-Ісланд[1], і, може, прирожденний канібал. Матрос, дванадцятилітній фіджійський хлопець, чорний і маслистий, з величезним м'яким чубом, у коротенькому хвартусі навколо буйних мускулястих темношкурих стегон, сидить собі на почіпках і з щасливим виглядом жує дебелий шматок цукрової тростини. А сам я проліз рачки в нижню кабіну й нишпорю в духоті, що віддає бензиною й алкоголем, аж піт з мене ллється, серед ящиків і скринь: оглядаю вантаж мого корабля.

 

25

  1. Еліс Айленд — Елісові острови — на північ від групи Фіджі (між 5° 4′ – 11° півд. шир. і 176° – 180° східн. дов.).