вовтузиться із своїм мотором? Мотор спиняється саме в ту хвилину, як знову піднялася вода, а як на те і вітру нема для вітрил. Вже сонце далеко за південь перехилилось, як нам пощастило покинути дельту й пуститися до моря, до чарівної затоки, з її срібно-сірими силуетами островів на обрії. Маленький, круглий острівець, недалечко від берегів великого головного острова Віті-Леву, стає виразніший: низькі, вулканічні скелі та горбки купаються в чудовій зелені. Коли гляну на ці гори й ліси, на цей недійсний образ, і сірим, і блакитним, і яскраво-зеленим мережаний, я відчуваю, як за всі ці дні, що, нарешті, я тут, у тих блакитних горах, що їх я колись за молодих моїх років бачив на обрії та що потім, зблизька, були собі звичайнісінькі гори… Вони не гублять свого блакитного серпанка навіть тоді, коли вийти на них. Цей ліс і тоді, як зайти в нього, не перестає бути райським лісом. Це не той бразилійський праліс, що жахом віє, це не азіятські джунглі, де на кожному кроці пантрує смерть, — це весела, привітна мішанина приємних квітів, бадьоро-гарних рослин, ласих диких овочів. Цей ліс, де нема жодної шкідливої тварини, де нема навіть малярійних комах, схожий на величезну корзину квітів, з гірляндами, букетами,
27
