дуже великий князь серед багатьох вождів на цьому маленькому острові Мбау.
Подаємо один одному руку.
— Ходи на борт, Туї, вип'ємо!
П'ємо віскі й соду в малій кабіні. Старий вождь з припорошеним сивизною волоссям над зморщеним чолом сидить поважно й статечно, немов який білий джентльмен. Як випили, бере він мене за руку і ламаною англійською мовою каже:
— Іди. Твої речі мої люди носити до берег, ще й ще. Іди, диви село.
Я дізнаюсь, що Туї Савура тепер найстарший між тими вождями, що перебувають на Мбау. Рату Попе, внук останнього фіджійського короля, поїхав човном на инший острів, бо там настановлюють нового вождя, і він при цьому мусить бути.
Я чув багато про того вождя, — шкода, що я його не побачу. Я вже знаю, що йому тридцять п'ять років, що він гарний темношкірий великан та що він із сорокома жінками привів на світ не менше й не більше — тільки сотню дітей. Він має освіту не гіршу за якого-небудь білого джентльмена, бо виховано його в новозеляндському коледжі у Вангануї. Він на славу грає в крокет і у футбол. Він має не чувані скарби білих людей, має такі машини, що говорять, і такі,
29
