якийсь важний урядовець перед великим дивним дерев'яним кухлем, де серед багатьох церемоній варилася кава[1]. Це полінезійський хмельний напиток, але від нього ніхто не п'яніє, тільки ноги стають якісь ліниві.
Корінців янгони, що з неї виробляють цю брудну теплувату юшку, на Мбау жінки вже не жують, принаймні, коли є гості. Вони разбавляють муку з молотого коріння в теплій воді і проціджують крізь полотняне сито. Потім один з чоловіків занурює в дерев'яний кухоль половину кокосової шкаралупи, де всередині давно вже наросла смага, і подає її Рату.
Рату Вола саме пробував, не без ущіпливости, пояснити мені, що кава дуже добра, але віскі теж. Я не розумію і захоплююсь тихим співом, Рату мусить примиритися, дає знак чоловікові з кавою, який приносить йому миску з кокосового горіха й з пошаною присідає перед ним, бо ніхто не стоїть перед вождем. Тепер і я мушу скоштувати. Я це роблю, старанно дотримуючи належного обряду. Ковтнув цього теплуватого напитку, що спершу відгонить якимось гидким хлороформом, потім начеб-то якимсь таємничим способом заспокоює спрагу й залишає в роті своєрідну терпку свіжість. Раніш, ніж взяти кухля в руки й випити, треба
42
- ↑ Каве — це не „Кофе“, але рослина „Kawa“ (piper methisticum), що з її коріння готують тубільці питво „каве“.
