Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

торові його альпаковий сірий сурдут. Вже з першого погляду помітно тут було міщанське й непозбавлене претенсій убозтво. Кімната складалася з помальованих сірою фарбою дошок, що на них висіли всілякі витребеньки Південного океану, маленькі різьбляні розвідці кану, фіджійські луки й стріли, гарно відполіровані або помальовані шкаралупи кокосового горіха, все це дешевеньке. На підлозі лежала, може, тільки з нагоди цієї візити, неоцінна самоанська начальницька цинівка, м'яка, як шовк, оброблена червоним пташиним пір'ям. На неструганому столі лежала друга цинівка, а на ній докторова медична книжка й полінезійський барабан: видовбана дерев'яна колодка, схожа на маленький простий човник, без барабанної шкури, з двома дерев'яними паличками.

Доктор відрекомендував нас з великими формальностями своїй приятельці. Вона подала нам обидвом руку, не встаючи із своїх козлів. Видно, вона була хора; вона дуже кашляла, а її рука була на дотик гаряча. Вона розмовляла не так уже чисто по-англійськи. Поводилася з нами цілком, як европейська дама, просто й справді приязно.

Невеличкий чорний служник, майже цілком голий фіджійський парубчак з неймовірною стріхою волосся на голові, галасливо вносив

59