Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/65

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вапна пригнаних, тут збудував хтось цілий лабіринт величних вулиць, оточених сходами терас, що колись провадили, може, до високих пірамід, а, може, до храмових платформ і королівських палаців. Нічого не збереглось, крім величезних коралових брил, місцями з другою й третьою надбудовою на них, що, здається мені, мають вигляд решток пірамід. Кущі й дерева в'їлися своїм корінням у всі щілини, місцями вже знівечили суворий геометричний порядок; проте, не можна не визнати величи такого замислу, священним страхом віє від цього старовинного твору з його таємницями. О, Тонгатабу! Це бо справді святий острів, хто й сумнівається?

Недалеко від руїн велике село — Муа.

Село на Тонга — це великий, травою зарослий майдан, затінений велетенськими манговими деревами, безладно засіяний низенькими плетеними куренями, де я не міг би навіть випростуватися. Покрівлі де-не-де вже не з пальмової соломи, а з бляхи, бо бляшаними риштаками краще збирати воду, що її тільки й п'ють на острові; але навіть ці бляшані покрівлі мають національну форму: форму перекинутого човна. Хати не такі гарні та охайні, як у тубільців на фіджійських островах; ціле село повнісіньке кокосових горіхів — свіжих, гнилих, порожніх.

68