Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/72

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

кам'яні ворота, що правлять за доказ старовинної святости цього плаского копрового острова. Я пишу листівку на дерев'яних сходах поштової контори, а поруч мене дівчина з вінком на голові бренькає на своїй укулеле, співаючи хто й зна якої пісні з поганських часів. Я оглядаю гарну, велику, блакитно-зелену марку і тут, серед розпачливої заялозености цього малесенького европеїзованого міста портового, я схоплюю чуттям, із справжньою пошаною: Святий Тонга!

Точнісінько о дванадцятій годині ми сидимо напроти великого чоловіка з Тонга, прем'єр-міністра і чоловіка самої королеви, в його маленькому бюрі при порті.

Це охайна дерев'яна буда з двох кімнат, звідки можна бачити красивий білий палац королеви й тонгайський прапор над причальним мостом: червоний, з червоним хрестом на білому тлі у верхньому куті коло держала.

На дверях дерев'яної буди мосяжна таблиця з написом: „Прем'єр-Палемія“. Палемія — так вимовляють тонгайці це чуже слово.

В одній із двох кімнат працюють білі секретарі прем'єра. Вони важно сидять над паперами з заголовком: On Her Majesty's Service (До уряду її величности).

У малесенькій клітці, повній серйозних книжок, сидить великий масивний чоловік у

75