крок. Ви тільки гляньте навколо: задоволений народ, що знає собі ціну, не меншу від инших націй. Ви хочете об'їхати всю Тонга? Ви не знайдете жодного голодного, жодного, хто не шанував би королеви, жодного, хто не почитав би біблії…
Коли він далі провадить свою розмову про славну історію Тонга, про розумного короля Георга I Тубоу, що вмів зберегти країні певну незалежність, про приязну угоду з Німеччиною, що була в силі аж до 1916 року, та про британський протекторат, оголошений того самого року, мене кортить завдати йому одно запитання, але раз-у-раз відсуваю його на потім. Нарешті таки відважуюсь: чи вірить він у летючих лисів?
Це болюче питання. Адже він теж з родини Тубоу. Адже й перед його смертю покинуть кажани залізне дерево в Гіло…
Шановний Тунгі дивиться на мене велично й говорить Гамлетовими словами:
— Ще більше речей є між небом і землею…
Авдієнція у міністра скінчилася, і я пригадую собі, що я хотів купити тютюну. Шукаю крамниці й нарешті знаходжу її за дерев'яним будинком англійського клубу. Не минуло більш, як три хвилині, і я, ідентифікувавши білявого тредера пана Карла Рімер-
78
