лякався чарівної лісової феї Аїту Фафіне, що, як відомо, мешкає в цьому ваейському лісі.
„Коли Худа Людина заходить у цей ліс, вона завжди зазнає великої тривоги, хоч і стидно їй до цього признатися. Ліс такий великий і порожній і гарячий і завжди повний якогось особливого шамотіння; птахи кричать, мов діти, і лають, мов собаки, і наче чути, як люди сміються, дерева корчуючи… І треба вам знати, що коли Худа Людина боїться в цьому лісі, то люди з острова ще дужче лякаються. Вони бо вірять, що в лісах нечиста сила водиться; ці духи з'являються у вигляді свиней або крилатих звірів; ще инші перекидаються в гарних молодих жінок, пишно вбраних по-тубільному, в ніжних хвартухах, нашийних гірляндах і вінках з яскраво-червоних квітів…“.
Обережно ставлячи ноги, підіймаюся вище, і думка моя переноситься до того грудневого дня 1894 року, коли голі, олією намащені плечі брунатних вождів острова несли на цю гору важку домовину, вповиту прапором. Тут вони, мабуть, спинилися й високо піднесли домовину, щоб можна було бачити її знизу, з будинку Фаїліма, що мигтить крізь кущі. А потім обережно, нога за ногою, пішли вони далі на гору.
90
