Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/93

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

цей шотляндський оповідач історій, Тусітала, лише Роберт Луїс Стівенсон зробив з зелених острівців ті острови скарбів, що їх з того часу шукають наші романтичні душі, наче тут можна знайти щось иншого, ніж спокійнісінький кінець життя, цеб-то смерть під кокосовими пальмами. І тепер, коли я з глибокою пошаною кладу велику червону квітку на цей камінь, здається мені, наче цей демонічний оповідач історій обдурив цілу мою генерацію. Хіба не оповідав він нам, своїми словами й своїм чарівним геройським буттям, що північна сторона кулі, де ми живемо, повна смерти, і старости, і хороб, що вистачить тільки сісти на корабель і переплисти на південну сторону кулі, щоб на щасливих островах відновилося життя, щоб не стало хороб, щоб зникла смерть?

О, Тусітало! Оповідачу історій!

З висоти гори Ваеа дивлюся вниз на невеликий острів Ополу, такий чарівний своєю красою в промінні ранішнього сонця, і я знаю, що хтось є коло мене, що на моїх очах лагідно спочиває вузенька, прозора рука, що я Південне море завжди бачитиму крізь цю хору руку, що писала Стівенсонові книжки про Південне море. Я знаю, що людина, яка спочиває в цій могилі, з незакінченою історією в свому, мов привид, живущому серці,

96