Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/96

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

покинув я корабель, не взявши клунків з собою. Мені прийшло до голови щось, що вплинути могло б на моє вирішення; в моїй кешені був ще лист до одного тубільця, на ім'я Соолевао. Цього листа писав один німець, Еріх Л., що перед війною мав велику плантацію на Самоа. Пан Л. сказав мені: „Коли ви мому дорогому Соолевао передасте цього листа й привіт від „Еліка“, він вас, звичайно, не відпустить, ви замешкаєте в нього й ціле село буде ваше“. Цього листа не віддав я досі, бо чув від одного німецького крамаря, що Соолевао поїхав на острів Савайї. Тимчасом другий земляк сказав мені вчора, що Соолевао вже тут і я можу його знайти в одному будинкові в Апія. От і вийшов я перед полуднем, з непевною надією, що він умовить мене залишитися тут. А, може, я сподівався, що він позбавить мене останньої смішної зачіпки не їхати далі; я й не знаю, чого я справді хотів. Той будинок, де я мав спитати про Соолевао, належав до одної з англійських фірм, що з того часу, як вигнано німецькі торговельні й плантаційні товариства, монополізували всю торговлю на Самоа. Соолевао поїхав на Савайї, на мою думку, з доручення цієї фірми, щоб закупити там копру, бо він, хоч і начальницький син, якому личить вилежуватися на добрій

4*

99