Коли був справдї дорожкарем, не мав тепер причини покидати ремесла. Противно з його точки дивленя нагла зміна, могла звернути на него увагу. Тому був я певний, що іще через якийсь час лишить ся придавнім занятю. Тому не було також причини припускати, що укривав ся під прибраним назвиском. По щож мав змінювати назвиско в краю, де правдивого нїхто не знав? З тої причини з'орґанїзував я свій полїційний віддїл, зложений з уличників і посилав їх систематично до кождого властителя дорожок в Лондонї, доки не вишукали того, котрого я шукав. Як вони вивязали ся з задачі і як я скоро з їх відкритя скористав, ви певно памятаєте. Убитє Станґерсона було цїлком несподїваним случаєм, але не в силі було йому запобічи. В наслїдок сего убійства впали мені в руки пігулки, котрих істнованя я додумав ся. Як ви бачите, цїла ся справа становить неперерваний і цїлком льоґічний ланцюх причин і наслїдків.
— Але се знаменито! — закликав я. — Ваші заслуги повинна знати публика. Мусите описати сю справу, а коли сего не зробите то я зроблю за вас.
— Робіть собі що хочете, доктор — відмовив Шерльок-Гольмс.
— Ось дивіть — продовжав дальше показуючи менї дневник — прочитайте но отсе.
Був се „Відголос“ з того самого дня, а вказана статя писала власне про нашу справу.
„Публика“, звучала статя „стратила сензаційний процес, в наслїдок наглої смерти якогось Гопе, підозрілого о убійство д. Еноха Дреббера і д. Йосифа Станґерсона. Подробиці убійства в виду сего правдоподібно вже не будуть звісні, хотяй знаємо з віридостойного жерела, що убійство було наслїдком давного
