Сторінка:Артур Конан-Дойл. Кровавий шлях. 1908.pdf/17

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Вступіть по мене добродїю сюди завтра в полудне; підемо разом — відмовив.

— Дуже добре!… в полудне точно — сказав я, стискаючи руку Гольмса.

Лишилисьмо його серед реторт і фляшок і попрямувалисьмо в сторону мого готелю.

— Але, але — сказав я нагло, задержуючись і звертаючись до Стамфорда — звідки він до лиха знав, що я вернув з Афґанїстану?

Мій товариш усьміхнув ся загадочно.

— Се є власне одна з його особливших прикмет — відповів. — Не мало людий вже собі ломало голову над сим, в який спосіб Гольмс відгадує ріжні річи.

— Ага! Отже в тім є якась тайна? — закликав я, затираючи руки. — Се починає мене зацїкавлювати. Я дуже вам вдячний за сю знакомість. Найбільше властивим студіованє людськости є, як знаєте, студіованє ріжних одиниць.

— Отже студіюйте сю одиницю — сказав Стамфорд, пращаючи ся зі мною. — Лиш упереджаю вас, що се буде не легка задача до розвязаня. Заложу ся, що незабаром він буде більше знати про вас, чим ви про нього. До побаченя.

— До побаченя — сказав я і рушив в дальшу дорогу до готелю, таки справдї заінтриґований личностю нового мого знакомого.


Роздїл II.
Дедукція наукою.

Слїдуючого дня стрінулисьмо ся о умовленій годинї і оглянулисьмо помешканє при вулицї Бакер ч.