— Ся справа наробить розголосу, добродїю — зауважав. — Все що я до тепер бачив, то в порівнаню з тим забавка, а прецїнь я не нинїшний.
— Жадного доказу — докинув Ґреґсон.
Анї одного — повторив Lestrade.
Шерльок Гольмс, зблизив ся до тїла, уклякнув і почав єго пильно оглядати.
— Ви певні, що нема рани? — спитав, вказуючи на численні каплї і плями крови, розсїяні доокола.
— Зовсїм певні! — закликали рівночасно оба полїціянти.
— В такім случаю, певно сї кроваві слїди лишив хтось инший; правдоподібно убійник, о скілько убійство зістало довершене. Се пригадує обставини, котрі були при смерти Van Jansenа в Утрехий в 1834 р. Пригадуєте собі сю справу Ґреґсон?
— Нї, добродїю.
— В такім разї, перечитайте, щиро вам раджу. Нема нїчого нового під сонцем. Все, що лучаєть ся, вже було давнїйше.
Коли се говорив, проворні його пальці пересували ся по тїлї, мацали, натискали, розстїбали, слїдили, а в очах мав той сам, майже не притомний вираз, о котрім я вже згадав. Огляданє тревало так коротенько, що нїхто навіть не догадав би ся, з якою докладностию зістало переведене. На конець Гольмс понюхав уста помершого і оглянув підошви єго чобіт.
— Не був цїлком руханий? — запитав.
— О стілько лише, о скілько оказало ся конечним для нашого огляданя.
— Можете казати перенести його — сказав Гольмс — тут вже нїчого не довідаємо ся.
