— А довідувалисьте ся, хто є сей Stangerson?
— Почав я від сього — сказав Греґсон. — Я розіслав оголошеня до всїх дневників, а один з моїх людий, пішов до американського банку, але іще до тепер не вернув.
— Телєґрафувалисьте до Клєвелянду?
— Сейчас рано. В який спосіб зредаґовалисьте депешу?
— Описалисьмо прямо, що зайшло і додалисьмо, що булибисьмо вдячні за якібудь інформації, котрі могли би нам придати ся.
— Не жадалисьте виясненя, що до одної точки, котра видавала ся вам найважнійшою?
— Я питав ся о Stangersonа.
— О нїчо більше? Чи не видаєть ся вам, що є якась одна підставова обставина в цїлім сїм случаю? Не вишлете другої депеші?
— Я зробив все, що належало зробити — відмовив Греґсон, ображеним тоном.
Шерльок-Гольмс потихо засьміяв ся і хотїв щось сказати, але Lestrade, котрий лишив ся в кімнатї, як ми на коридори розмовляли, явив ся в тій хвилї, затираючи руки з міною тріюмфатора.
— Добродїю Ґреґсон — сказав — зробив я відкритє дуже великої ваги: я відкрив обставину, котру булибисьмо поминули, колибим не був впав на гадку точно оглянути стїни.
Очи молодого полїціянта блищали; не міг укрити задоволеня, що так йому зручно удало ся зашахувати товариша.
— Прошу, війдїть добродїї сюди — додав, вертаючи спішно до кімнати, котрої атмосфера видавала
