ся менї тепер менше душною, бо не було в нїй вже переражаючого трупа. — А тепер станьте там!
Потер сїрник о підошву чобота і осьвітив ним стїну.
— Гляньте! — сказав тріюмфуючо. Я згадав перед тим, що тапета була відклиєна.
В тім власне кутї, котрий вказував Lestrade, був віддертий великий шмат обитя, що відслонював пожовкле вапно на стїнї. І тут було видко виписаний великими, невправною рукою скресленими, кровавими буквами один висказ: Rache.
— І щож ви добродїї на се? — закликав полїціянт, тоном підприємця, захвалюючого пописи цирку на ярмарку. — Нїхто не доглянув сеї написи, бо була в найтемнїйшім кутї кімнати і нїкому не прийшло на думку там заглянути. Злочинець написав його або своєю або її кровію. Дивіть на сї слїди, кров текла по стїнї! Се нищить всї підозріня самоубійства. А тепер чому убійник вибрав власне сей кут? Сейчас вам обясню. Гляньте на сьвічку на печи. Вона тодї палила ся і власне осьвічувала сей кут, так, що був найяснїйший, як тепер є найтемнїйший.
— А тепер, коли зробилисьте таке цїнне відкритє, то щож воно доказує? — спитав Ґреґсон іронїчним тоном.
— Чого доводить? Попросту сього, що хтось зачав писати жіноче імя Рахеля, але не годен був докінчити, бо йому перешкоджено. Памятайте, що я вам кажу; коли ся справа вияснить ся, переконаєте ся, що в ню є вплутана женщина, іменем Рахель. Сьмійте ся, добродїю Гольмс, сьмійте ся… ви собі можете бути дуже хитрий і мудрий, але однак старий ловецький пес, вкінци буде горою!
