подїбно по під руку. Як прийшли до дому, ходили по кімнатї, а радше ходив сей, що мав чоботи з квадратовими носами, а тамтой стояв на місци. Се все вичитав я з пороху на підлозї, а крім сего сей, що ходив впадав постепенно в велике роздражненє. Тоє виказала зростаюча величина єго кроків. Цїлий час говорив, а в кінци гнів єго замінив ся в бішеність і тодї безперечно наступила траґедия. Но, сказав я вам вже все, що сам знаю, бо проче се лиш припущеня і здогади. В кождім разї яко точку виходу, посїдаємо добру підставу. Мусимо ся поспішити, бо пополудни хочу піти на концерт Гальлього, щоби послухати Norman Nerud-у.
Балакалисьмо так, їдучи брудними уличками і крутими улицями. Нараз на найбруднїйшій і найтемнїйшій, наш дорожкар станув.
— Там є Andley Court — сказав, вказуючи вузкий перехід, серед довгої, темної лінії, утвореної мурами. Ту зачекаю.
Andley Court не представляло ся цїлком принадно. Через вузкий перехід дісталисьмо ся на подвірє, виложене звичайним каменем, а оточене смердячими норами, котрі служили до мешканя. Торовалисьмо собі дорогу серед товпи замузаних дітваків і шнурів позавішуваних білєм, неозначеної краски, але в кінци дійшлисьмо до ч. 46. де на дверах яснїла мосяжна табличка, на котрій було виписано Rance. На наше питанє відповіджено нам що полїцай спить і впроваджено нас до невеличкої фронтової кімнатки. Війшов по хвилї, очевидно не задоволений з сего, що єму перервано сон.
— Я зложив рапорт в бюрі — відмовив.
Гольмс витягнув десятьшелїнґову монету з кишенї і почав ся нею від нехочу бавити.
