— Волїлибисьмо сю історію почути з ваших уст — відповів.
— З великою приятностию розкажу вам все, що знаю — сказав полїціянт не відриваючи очий від золотого гроша.
— Роскажіть же нам по свойому все, що стало ся. Ранце усїв на софі, покритій волосінницею, і поморщив брови, під впливом напруженя памяти, щоби не опустити жадної дрібницї.
— Отже роскажу з кінця — зачав. Моя служба зачинаєть ся о десятій вечером, а кінчить ся о шестій рано. О одинайцятій зайшла бійка під „Білим серцем“, але дальше було цїлком спокійно в моїм ревірі. О першій зачав падати дощ, а опісля стрінув я товариша, Harny Murchera, котрий має ревір в Holland Grove; сталисьмо на розї улицї Генрієти і балакалисьмо добру хвилю. Відтак, могла бути тодї друга, а може троха пізнїйше, помислив я, що варта обійти Brixton Road і побачити, чи там все в ладї. Час був поганий, всюди пусто, анї живої душі не стрінув я через цїлу дорогу, лиш минули мене дві дорожки. Я так волїк ся нога за ногою, а між нами говорячи, думав я собі, якби то добре було, щоби так мати з кватирку горівки, щоби розігріти ся, аж нагло доглянув я сьвітло сьвічки в знанім домі. А я знав добре, що сї два доми в Lauriston Gardens є пусті, бо властитель не хоче направити каналів, хотяй послїдний льокатор одного з домів помер на тиф. Я остовпів, видячи сьвітло в вікні і сейчас підозрівав, що там щось стало ся. Підійшов до дверий…
— Затрималисьте ся і завернулисьте до фіртки городової — перервав мій товариш. — По що?
Ранце напрасно порушив ся і з виразом найбільшого здивованя дивив ся на Гольмса.
